Інна Доля — 43-річна психологиня із Запоріжжя, мама двох дітей. На початку березня 2022 року вона з молодшою донькою евакуювалася до Данії, згодом до них переїхав і старший син. Нині Інна працює в центрі БФ Bavar Ukraine, де допомагає українцям соціалізуватися.
Про життя біженців у Данії, виклики та труднощі, які доводиться їм долати – Інна розповіла Суспільне.
На початку повномасштабного вторгнення Інна з донькою та чоловіком проживала в Запоріжжі, працювала психологом у Хортицькій національній навчально-реабілітаційній академії. Її син тоді вчився в Польщі. Виїжджати Інна не планувала, та в березні 2022, коли військові РФ захопили ЗАЕС, вирішала дослухатися до порад рідних та евакуювалася за кордон. Інна каже: насамперед дбала про безпеку дитини:
“З’явився страх, що це швидко розвивається та є небезпека екологічної катастрофи. Ми ж пам’ятаємо Чорнобиль. Тоді все дуже сильно змінилося. І рішення було прийнято більше нашими батьками, рідними. Вони сказали: “Пакуйтеся, бо ви виїжджаєте”.
За годину Інна спакувала валізу, складала тільки дитячі речі, бо розуміла: охочих виїхати евакуаційним потягом буде багато:“Я знала точно, що я не можу брати свої речі. Там було дуже багато людей. І там питання було: або валіза їде, або людина”.
“Шлях, який ми пройшли за три роки – повна трансформація”: що розповідає біженка із Запоріжжя про соціалізацію в Данії
До Львова їхали 27 годин. У двомісному купе було 13 людей, 8 з них – діти. Дорога була виснажливою та тривожною, розповідає Інна:
“Страх був долати цей шлях. Коли ми зупинялися, коли вимикалося світло, бо десь були вибухи, щоб не видно було, де їдемо, щоб не обстріляли – це було страшно. Була думка така: що можна ж і не доїхати до місця призначення”.
Зі Львова Інна планувала їхати до Польщі, однак випадкова зустріч змінила плани й вона з донькою евакуювалася до Данії:
“На кордоні зустріли жінку з її мамою, яким була потрібна допомога. Ми їм допомогли, розговорилися й вони сказали, що в Данію їдуть, бо там вони знали центр допомоги українцям, а в нас не було ніякого плану, інформації, тому ми вирішили їхати з ними”.
“Шлях, який ми пройшли за три роки – повна трансформація”: що розповідає біженка із Запоріжжя про соціалізацію в Данії
10 березня запоріжці приїхали до Данії: спочатку перебували в розподільчому таборі для біженців у Сандхольмі:
“Людей тоді було дуже багато. Ми 12 годин чекали на реєстрацію. Діти спали на підлозі. Ми дуже хотіли пити, а води ми не бачили. Питаємо у них: “А де вода?” А вони відповідають, що воду можна пити з крана – для нас це було здивування”.
“Шлях, який ми пройшли за три роки – повна трансформація”: що розповідає біженка із Запоріжжя про соціалізацію в Данії
Згодом переїхали до табору в Шельсмарку, де пробули три тижні, потім – в іншу частину Данії, де чекали документів, а за місяць були в Копенгагені:
“Дуже складно без постійності, дуже складно переїжджати й кожного разу пакуватися, особливо з дітками. Коли людина приїхала, а тут все чуже, треба зрозуміти, що буде нова роль, нова відповідальність, а всі ж проблеми один за одним чіпляються”.
“Шлях, який ми пройшли за три роки – повна трансформація”: що розповідає біженка із Запоріжжя про соціалізацію в Данії
Інна каже, перші місяці їй було важко, адже розуміла, скільки викликів постає в чужій країні. Джерело сили та енергії шукала в тамтешній природі та біля моря:
“Я постійно плакала, я не хотіла цього робити, а воно просто текло-текло… Я вулицею йшла – плакала, в автобусах – плакала. Треба було виплакатися. У мене були дуже сильні емоції. Але данці дуже привітні, вони постійно з усмішкою, дивляться в очі. До нас всі проявляли доброзичливість. Це дуже підбадьорювало”.
“Шлях, який ми пройшли за три роки – повна трансформація”: що розповідає біженка із Запоріжжя про соціалізацію в Данії
Водночас Інна наполегливо шукала роботу за фахом. Каже: розуміла, що чимало біженців потребували саме психологічної допомоги:
“Я одразу налаштувалася, що буду працювати. Я всю свою енергію направила, щоб знаходити оголошення. Я подавала інформацію всюди, де можливо. Я точно знала, що я психолог і мої навички будуть корисні. Навіть коли ми були в таборах, то я відчувала в собі достатньо ресурсу й проводила консультації для людей, звичайно, безоплатно. Було дуже багато складних ситуацій, доль, на які неможливо було не реагувати. У мене навіть думки не було, що я втрачу тут свою професійну ідентичність”.
“Шлях, який ми пройшли за три роки – повна трансформація”: що розповідає біженка із Запоріжжя про соціалізацію в Данії
Саме завдяки позитивним відгукам людей Інні запропонували роботу в дитячому садку – працювати з маленькими українцями:
“Група була 12 дітей від 2 до 4 років. Данці не розуміли української, а діти – данської, то їм важко було спілкуватися. Потім дітей розподілили по данських групах. Наприклад, у кожну данську групу по 2-3 дитини”.
“Шлях, який ми пройшли за три роки – повна трансформація”: що розповідає біженка із Запоріжжя про соціалізацію в Данії
У дитячому садку Інна пропрацювала дев’ять місяців, а у березні 2023 року її запросили долучитися до команди БФ Bevar Ukraine:
“Я тут працюю офіційно, тобто це в мене не волонтерська робота. На психологів дуже великий попит, особливо після декількох суїцидальних випадків і суїцидів серед українців. Складно людям, навіть, не дивлячись на те, що ми не під бомбами”.
“Шлях, який ми пройшли за три роки – повна трансформація”: що розповідає біженка із Запоріжжя про соціалізацію в Данії
У центрі допомагають усім, хто звертається. Наприклад, дітям – соціалізуватися та повернутися до звичайного довоєнного життя: з ними грають в ігри, проводять творчі заняття, уроки за шкільною програмою:
“З дітками працюємо через батьків. У нас є проєкти для людей у віці, для підлітків. Ми не відмовляємо в допомозі. До нас і данці зверталися, але ми працюємо з українцями, бо з данцями є бар’єр мовний, до того ж у них трохи інша культура. Але по допомогу звертаються й українці, які жили в Данії ще задовго до повномасштабної війни, але мають родичів в Україні, тому тема війни їм близька, і людина отримує психологічну травму”.
“Шлях, який ми пройшли за три роки – повна трансформація”: що розповідає біженка із Запоріжжя про соціалізацію в Данії
Люди звертаються з різними проблемами. Біженців найбільше турбують питання щодо роботи, зокрема, як наважитися змінити фах та побороти бар’єр невизначеного майбутнього:
“У чужій країні меседж такий: забудьте, ким ви були там, тут ви починаєте з нуля, а ми можемо запропонувати все, що завгодно. Та не всі можуть через себе в таких випадках переступити”
“Шлях, який ми пройшли за три роки – повна трансформація”: що розповідає біженка із Запоріжжя про соціалізацію в Данії
У чужій країні було важко й дітям Інни: доньці довелося змінити три школи, а старший син був змушений переїхати з Польщі, де навчався в технікумі:
“Упродовж року він вступив в Данський коледж, провчився 8 місяців і був відрахований, бо була складна програма: математика, фізика, англійська. Всю інтеграцію в Данії починав знову, а після Польщі все давалося складно. Зараз навчається на курсах для водіїв. Це єдиний варіант для тих, хто не володіє данською мовою. Молоді важко влаштуватися в навчальні заклади, бо для англомовних таких закладів мало”.
“Шлях, який ми пройшли за три роки – повна трансформація”: що розповідає біженка із Запоріжжя про соціалізацію в Данії
Нині Інна не будує планів на майбутнє, бо знає, яким непередбачуваним може бути життя. Каже: головне для неї – безпека дітей:
“Це дуже складне для мене запитання та дуже болісне. Я коли думаю, що треба переїжджати, то вже нервую. Той шлях, який ми пройшли за три роки тут, – це повна трансформація і себе, і моїх дітей – усього. Все невідомо поки…
