Зростання дистанційної зайнятості перетворюється на один з найпомітніших соціально-економічних процесів останніх років, оскільки дедалі більше людей працюють у міжнародних командах, обирають нестандартні кар’єрні траєкторії й прагнуть жити там, де почуваються комфортніше. Цифрові технології зробили можливим існування десятків професій поза межами традиційних офісних структур, а держави відповіли на цей попит появою спеціальних режимів проживання для так званих цифрових кочівників. Для українців, вимушених залишати домівки через війну, ці програми перетворилися не лише на інструмент тимчасової релокації, а й на спосіб стабілізації життя, легального перебування в іншій країні та збереження можливості працювати без прив’язки до місцевого ринку праці.
У різних регіонах світу склалася своя логіка залучення віддалених спеціалістів: одні держави концентруються на податкових перевагах, інші пропонують спрощені процедури, а треті роблять ставку на клімат та якість міського середовища. У 2025–2026 роках найпопулярніші програми Digital Nomad демонструють суттєві відмінності, тому вибір країни потребує уважного зважування обставин і очікувань.
Уряди більше десяти країн оновили або розширили свої режими Digital Nomad на найближчі два роки, пропонуючи іноземцям тимчасове проживання без необхідності вступати на місцевий ринок праці. У цих програмах закладено декілька спільних рис: підтверджений дистанційний дохід, наявність страхування й готовність самостійно забезпечувати своє перебування. Проте деталі й вимоги істотно відрізняються — від рівня мінімальної зарплатної межі до тривалості дозволу на проживання.
Естонія: піонер цифрових віз з найпрозорішими процедурами
Естонська Digital Nomad-віза залишається однією з найчіткіше прописаних у Європі, оскільки країна багато років формує репутацію держави з майже повністю цифровізованим адмініструванням. В’їзний процес побудовано на електронних інструментах, що створює зручність для фахівців, які звикли працювати у динамічному режимі. Вимога щодо доходу становить приблизно 3 500 євро на місяць, а додатковим аргументом на користь цієї програми є можливість у подальшому долучитися до системи e-Residency.
Для українців це часто означає легальний спосіб інтегруватися у технологічне середовище, не відмовляючись від власних проєктів, повідомляє ІА “ФАКТ”.
Мексика: ліберальні правила та тривала тимчасова резиденція
Мексиканський шлях залучення цифрових працівників базується на тому, що країна дозволяє перебувати значно довше, ніж більшість інших напрямків, пропонуючи тимчасову резиденцію до чотирьох років. Допуск до програми можливий через підтверджений дохід від 2 600 доларів США на місяць або наявність достатніх заощаджень. Іноземних фрилансерів приваблює також велика спільнота рімоутерів, теплий клімат та доступні умови життя.
Українські релоканти розглядають цей варіант як спосіб довше зберігати мобільність, не обмежуючи себе рамками короткострокових дозволів.
Малайзія: азійський центр для IT-спеціалістів
Малайзія робить ставку на фахівців у сфері технологій, пропонуючи річну Digital Nomad-візу з можливістю продовження до трьох років. Вимога щодо доходу починається від 24 000 доларів США на рік, що робить програму доступною для багатьох представників українського ІТ-сектора.
Куала-Лумпур, який активно модернізує інфраструктуру, створює умови для життя в темпі мегаполісу, а вартість проживання залишається нижчою, ніж у більшості економічно розвинених країн Азії.
Хорватія: вигідні податкові умови та зручність для адаптації
Хорватська програма вирізняється тим, що держава звільняє цифрових кочівників від податку на іноземний дохід. Для отримання дозволу потрібний щомісячний дохід близько 2 300 євро. Спліт і Загреб формують одну з найбільш помітних спільнот nomads у регіоні.
Українці, які переїжджають до Хорватії, часто відзначають поєднання відносно помірної вартості життя з європейською адміністративною структурою, що полегшує початок життя у новому середовищі.
Таїланд: складніші вимоги для високооплачуваних фахівців
Таїланд поступово відкриває двері для ремоут-працівників через нові програми, серед яких особливе місце займає Long-Term Resident Visa. Дохідний поріг для цієї категорії є досить високим і починається від 80 000 доларів США на рік.
Попри складніші критерії, країна залишається привабливою для українців, які прагнуть працювати у регіоні з розвиненою туристичною інфраструктурою та широкими можливостями для інтеграції в азійський ринок.
Іспанія: збалансована система оподаткування та можливість тривалої резиденції
Іспанська Digital Nomad-віза передбачає мінімальний дохід приблизно 2 400 євро на місяць і податковий режим зі ставкою близько 24%. Дозвіл видається до року з перспективою переходу до багаторічної резиденції.
Частина українців, які вже перебувають у країні, розглядають цю модель як інструмент для стабілізації після тривалого періоду вимушених переїздів. Інфраструктура, клімат і доступність сімейного возз’єднання створюють умови для довгострокового планування.
Грузія: найпростіший вхід для фрилансерів
Грузинська програма “Remotely from Georgia” не має чітко визначеного мінімального порогу доходу, хоча офіційні відомства вказують, що доцільно орієнтуватися приблизно на 2 000 доларів США на місяць.
Держава пропонує простий і недорогий формат життя, що важливо для українців, які шукають тимчасовий прихисток із можливістю працювати без складних адміністративних процедур.
Об’єднані Арабські Емірати: пропозиція для фахівців із високими доходами
ОАЕ пропонують Digital Nomad-візу з порогом доходу від 5 000 доларів США на місяць. Термін дії становить один рік із можливістю продовження. Дубай та Абу-Дабі приваблюють тих, хто орієнтується на технологічні сектори, менеджерські позиції чи фінансову сферу.
Для українських спеціалістів з високою кваліфікацією це шанс опинитися у стабільному регіоні з розвиненими умовами для професійного зростання.
Португалія: один із найзручніших європейських варіантів
Португальська Digital Nomad-віза розрахована на заявників із доходом від близько 3 280 євро на місяць. Початковий термін становить один рік, а подальше продовження може привести до легального проживання протягом п’яти років. Лісабон, Порту та Мадейра давно стали містами, де утворилися великі міжнародні спільноти дистанційних фахівців.
Українці розглядають цей напрям як можливість поєднати м’який клімат, відносно лояльне адміністрування та варіанти легалізації на майбутнє.
Як українцям зважити вибір
Вибір Digital Nomad-візи залежить насамперед від трьох груп чинників. Дохід відіграє ключову роль, оскільки країни встановлюють різні пороги, які варіюються від приблизно 2 000 євро чи доларів США до значно вищих вимог. Важливе значення мають особисті цілі, адже Європа пропонує більш передбачуване правове середовище та можливість переходу до довгострокового проживання, тоді як азійські держави забезпечують нижчі витрати й доступ до нових ринків. Латинська Америка приваблює поєднанням гнучкості та м’якого клімату.
Португалія та Іспанія підходять тим, хто шукає варіант із перспективою на роки; Естонія та Хорватія — зручні для стартового періоду; ОАЕ та Тайвань (у розгорнутому тексті оновлені вимоги країни подано окремо у первинному змісті) орієнтовані на професіоналів із високим рівнем доходу. Грузія дає змогу розпочати з мінімальних формальностей, а Мексика та Малайзія пропонують комфортне середовище для кількарічного проживання.
