Кількість українців, які вирішують повернутися на Батьківщину, доволі велика, навіть попри триваючу війну. Вони повертаються через родину, освіту або бажання знову відчути себе вдома, розповідає UADIASPORA, посилаючись на MSN.
Так, родина Захарченків виїхала до Німеччини на початку повномасштабного вторгнення, коли їхні діти більше не могли витримувати стрес через вибухи та повітряні тривоги. Але з часом старший син Марко все частіше говорив про повернення до Києва. У Німеччині система освіти не давала йому можливості розвиватися так, як в Україні. Зрештою, навесні 2023 року вся сім’я повернулася додому, попри обстріли.
«Коли ми вирішили їхати, я думала, що зможу збудувати нове життя в Європі. Але що далі, то більше відчувала, що ми там чужі. Діти весь час питали: “Коли ми повернемося додому?” І я зрозуміла, що це лише питання часу», – розповідає Олена Захарченко.
Інша історія – Ксенія Габдрахімова, яка виїхала на Кіпр, аби захистити свою маленьку доньку від війни. Там вона знайшла роботу музикантки, друзів, нові можливості. Але відстань від чоловіка та постійний сум дитини за батьком змусили її переосмислити своє рішення. Вона повернулася в Україну, адже зрозуміла: «Немає кращого місця, ніж дім».
«Я думала, що моя донька в безпеці, що вона росте в мирній країні. Але одного дня вона підійшла до мене й сказала: “Мамо, я хочу додому. Я хочу до тата”. Це був момент, коли я зрозуміла, що ми мусимо повертатися», – згадує Ксенія.
Попри це, загалом число тих, хто планує повернутися, зменшується. За даними Центру економічної стратегії, у 2024 році вперше менше половини опитаних біженців висловили намір повернутися. Основні причини – питання безпеки, відсутність стабільності та економічні труднощі.
Демографи наголошують: повернення значною мірою залежатиме від завершення війни та перспектив відбудови країни. Україна вже працює над тим, щоб підтримувати зв’язок із громадянами за кордоном, аби після перемоги родини могли возз’єднатися вдома.
«Якщо ми хочемо, щоб люди поверталися, ми повинні дати їм упевненість у майбутньому – робочі місця, освіту для дітей, гідний рівень життя. Це завдання не лише держави, а й усього суспільства», – підкреслює українська експертка з демографії Елла Лібанова.
