Українців, які перебувають за кордоном із тимчасовим захистом або посвідкою на проживання, не можуть автоматично мобілізувати до армії іншої держави у разі її вступу у війну. Водночас правила відрізняються залежно від країни: іноземців можуть стосуватися військова реєстрація, цивільна оборона або інші обов’язки.
Про це йдеться в матеріалі Relocate.to, передає ТСН.
Польща та Німеччина: військовий обов’язок прив’язаний до громадянства
У Польщі військовий обов’язок відповідно до законодавства поширюється на громадян країни. Тому українці, які мають тимчасовий захист або дозвіл на проживання, не підпадають під призов до польської армії лише через факт проживання в країні.
Ситуація змінюється після отримання польського громадянства, адже тоді на людину поширюються відповідні норми щодо військового обов’язку.
У Німеччині власники посвідки на проживання або статусу за §24 також не стають військовозобов’язаними Бундесверу. Для проходження військової служби необхідне німецьке громадянство.
Швеція може залучати іноземців до цивільної оборони
Швеція має ширшу систему загальної оборони. Вона поширюється на людей віком від 16 до 70 років, зокрема іноземців, які проживають у країні.
Однак іноземні резиденти не підлягають безпосередньому військовому призову до шведської армії. У разі воєнного стану їх можуть залучати до цивільної служби та робіт, необхідних для функціонування держави.
США: військова реєстрація не означає автоматичний призов
У Сполучених Штатах окремі категорії іноземців-чоловіків віком від 18 до 25 років повинні реєструватися в системі Selective Service. Це стосується, зокрема, власників Green Card, біженців та деяких інших категорій іммігрантів.
Однак сама реєстрація не означає автоматичного призову до армії. Вона лише створює базу потенційних військовозобов’язаних на випадок відновлення призову.
Таким чином, для українців, які проживають за кордоном, ключовим є їхній правовий статус у конкретній державі. Тимчасовий захист або посвідка на проживання самі по собі не означають автоматичної мобілізації до армії країни перебування.
Водночас отримання громадянства може суттєво змінити правове становище людини, оскільки разом із паспортом можуть виникати передбачені національним законодавством обов’язки щодо оборони та військової служби. Крім того, навіть без призову держава може встановлювати для іноземців певні обов’язки у сфері цивільної оборони та забезпечення життєдіяльності країни.
