Повномасштабна міграція українців до країн Європейського Союзу, спричинена війною та загрозами для цивільного населення, поступово перетворилася на один з ключових довгострокових чинників, що впливають на демографічну та економічну ситуацію в Україні. Питання строків і масштабів можливого повернення громадян, які знайшли тимчасовий прихисток за кордоном, дедалі частіше постає у фокусі уваги державних інституцій, експертного середовища та самих українців, змушених адаптуватися до життя поза межами країни. У цьому контексті, пише ІА “ФАКТ”, оцінки Національного банку України стають важливим орієнтиром для розуміння того, як може змінюватися міграційна динаміка в середньостроковій перспективі.
Оцінка строків повернення: позиція Національного банку
Згідно з прогнозами, викладеними в останньому інфляційному звіті Національного банку України, масове повернення українських громадян з країн ЄС не очікується раніше 2027 року, причому сам процес відбуватиметься поступово та без різких стрибків.
Аналітики регулятора виходять з припущення, що навіть за умови певної стабілізації ситуації в країні кількість тих, хто щороку вирішуватиме повернутися, залишатиметься відносно обмеженою й становитиме близько ста тисяч осіб.
До цього моменту, за оцінками НБУ, зберігатиметься чистий відплив населення, який пояснюється поєднанням внутрішніх безпекових ризиків і можливістю тривалого легального перебування українців у європейських державах. Така комбінація факторів формує середовище, у якому рішення про повернення часто відкладається на невизначений термін.
Безпековий чинник як основна умова для міграційних рішень
Навіть у разі завершення активних бойових дій рівень загроз для цивільного населення залишатиметься важливим стримувальним чинником, що впливатиме на готовність людей змінювати місце проживання. Йдеться не лише про ризики, пов’язані з прифронтовими територіями, де руйнування інфраструктури та нестабільність є очевидними, а й про можливість ракетних ударів або інших насильницьких дій у регіонах, які формально вважаються віддаленими від лінії зіткнення.
У таких умовах рішення про повернення перестає бути суто емоційним або патріотичним вибором і дедалі більше спирається на прагматичну оцінку особистої безпеки, доступу до базових послуг і перспектив для сім’ї. Саме тому, як зазначають експерти НБУ, швидкість міграції назад до України безпосередньо залежатиме від реального, а не декларативного зниження ризиків.
Роль політики Європейського Союзу у формуванні міграційних настроїв
Важливим елементом, який впливає на бажання українців повертатися, залишається підхід країн ЄС до перебування осіб із тимчасовим захистом. Надання можливості довгострокового проживання, доступ до ринку праці, освіти та соціальних сервісів створює умови, за яких життя за кордоном стає не лише вимушеним, а й відносно стабільним.
Після кількох років перебування в європейських країнах частина українців уже встигла інтегруватися в місцеві спільноти, знайти роботу або забезпечити безперервність навчання для дітей, що знижує мотивацію до швидкого повернення навіть за умови покращення ситуації в Україні. Цей чинник, у поєднанні з повільними темпами економічного відновлення, формує довготривалу міграційну інерцію.
Прогнозовані міграційні показники на найближчі роки
У своєму прогнозі Національний банк України деталізує очікувану динаміку міграційних процесів на кілька років вперед. За оцінками регулятора, у 2025 році чистий відплив населення становитиме близько двохсот тисяч осіб, що відображає збереження високого рівня виїзду та обмежену кількість повернень. Подібна ситуація, за прогнозами, збережеться в 2026 році, коли міграційні втрати залишаться на аналогічному рівні.
Лише у 2027 році, згідно з оновленими розрахунками, очікується перехід до чистого повернення, яке, однак, оцінюється значно скромніше, ніж у попередніх прогнозах, і становитиме приблизно сто тисяч осіб на рік. Цей показник у кілька разів нижчий за раніше озвучені оцінки, що свідчить про перегляд очікувань у бік більш стриманого сценарію.
Довгострокові наслідки для економіки та соціальної сфери
Відкладене повернення значної частини працездатного населення матиме відчутні наслідки для української економіки, оскільки дефіцит робочої сили може стати одним із ключових обмежень для відновлення виробництва та сфери послуг. Паралельно з цим зростатиме навантаження на пенсійну систему, яка вже функціонує в умовах демографічного дисбалансу та обмежених фінансових ресурсів.
Водночас у Національному банку звертають увагу на те, що відтермінування масового повернення створює певний часовий простір для формування політик, спрямованих на заохочення громадян до репатріації. Йдеться про комплексні заходи, які охоплюють питання безпеки, житлового забезпечення, створення робочих місць і доступу до соціальних послуг, без яких повернення ризикує залишитися поодиноким явищем.
Одночасно з офіційними прогнозами в Україні триває активне обговорення того, скільки саме громадян можуть повернутися після завершення війни, тоді як українці за кордоном дедалі частіше зосереджуються на питаннях адаптації, освіти та довгострокового планування життя. Ці два паралельні процеси відображають складність ситуації, у якій міграційні рішення формуються під впливом не лише державної політики, а й особистого досвіду, накопиченого за роки життя поза батьківщиною.
