#Повернення

Повернення — запрошення, а не облава: як говорити з чоловіками за кордоном після Дубліна

11 листопада у Дубліні журналісти запитали Володимира Зеленського про українських чоловіків мобілізаційного віку, які живуть за кордоном. Президент відповів, що хотів би бачити їх в Україні, і одразу додав: це «дуже складне питання, тому що існує багато різних причин, з яких люди поїхали» (Kurs.com.ua). Він нагадав про сім’ї, які війна розділила на роки: чоловіки лишилися вдома чи на фронті, жінки з дітьми виїхали, і частина з цих сімей уже не вціліла. На зустрічі з прем’єр-міністром Ірландії Міхолом Мартіном Зеленський окремо подякував ірландцям за те, що прийняли тисячі українців (Офіс Президента).

Ця відповідь мала два виміри — очікування і визнання складності. В інформаційному просторі наступного тижня лишився переважно перший. За даними постійного відстеження відкритих джерел, яке веде дослідницько-аналітична група InfoLight.UA, з 9 по 15 листопада про чоловіків за кордоном вийшло 2281 публікація — майже вчетверо більше, ніж у середній тиждень жовтня. Найпопулярніший допис про заяву в Дубліні в одному з найбільших Telegram-каналів набрав понад 600 тисяч переглядів.

Кількість публікацій про чоловіків за кордоном: жовтень і тиждень 9–15 листопада 2026
Тема чоловіків за кордоном після заяви в Дубліні.

Тиск ззовні вже є. Бракує запрошення

Для чоловіка, який живе в Ірландії, Польщі чи Німеччині, ця хвиля накладається на зміни, які він відчуває особисто. Рада ЄС продовжила тимчасовий захист для українців до 4 березня 2028 року, але з серпня 2026 року ті, хто звертається по нього вперше, у низці країн мають підтверджувати виконання військових обов’язків, звільнення від них або законне право виїхати (Kyiv Post). Консульські послуги для чоловіків призовного віку прив’язані до військово-облікового документа (УНІАН). Важелів тиску стає більше. Але тиск відповідає лише на питання «що буде, якщо не повернуся», а не на питання «що буде, коли повернуся».

Тиск уже є. Бракує запрошення.

Саме друге питання вирішує. За оцінкою Інституту демографії та досліджень якості життя НАН України, за кордоном перебувають до 5,8 мільйона громадян (#Повернення). Проєкт «Повернення», який ГО «Фонд сприяння демократії» реалізує за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні разом із партнерами — InfoLight.UA, Центром безпеки та розвитку і Центром національного відродження, — досліджує настрої українців за кордоном. У межах опитування було опитано понад 800 людей і проаналізовано сотні їхніх спільнот (ФСД). Серед ключових чинників повернення дослідники назвали реформу мобілізації, боротьбу з корупцією, розвиток оборонного сектору, прозоре врядування і можливості професійного розвитку. Найперспективнішою групою виявилися висококваліфіковані фахівці віком 35–45 років, які зберігають тісний зв’язок з Україною. За оцінкою дослідників, комплексна програма повернення може стимулювати репатріацію 2–2,5 мільйона людей у середньостроковій перспективі.

Що повертає людей додому: дані дослідження проєкту «Повернення».

Інакше кажучи, людей, які поїхали, тримає за кордоном не лише страх, а й невизначеність: на яких умовах вони повертаються, чи буде строк служби, чи дотримає держава слова. Ці самі питання ставлять і чоловіки, які живуть в Україні. Онлайн-опитування, проведене в межах дослідження трансформації сектору безпеки і оборони ФСД та InfoLight.UA (поле ще триває), показало: серед цивільних на військовому обліку частка тих, хто категорично відмовляється від служби, між опитуваннями 2025 і 2026 років впала з 39% до 8%: відтоді держава вперше запропонувала контракти з визначеними строками. Водночас 74% не вірять, що держава дотримає обіцянки про відстрочку після контракту. Правила працюють, недовіра — гальмує.

Як говорити, щоб чули

Перше правило — відокремлювати людину від держави. Претензії можна і треба адресувати конкретним рішенням, відомствам і посадовцям, але не Україні як такій. Коли розмова про повернення перетворюється на суміш образ на державу й погроз людям, виграє лише ворожа пропаганда, яка роками розповідає, що повертатися нема до чого.

Друге — говорити про правила, а не про облаву. Людина за кордоном має отримати зрозумілу відповідь: що з нею буде на кордоні, як стати на облік, які є підстави для відстрочки, які існують контракти з визначеними строками і що гарантує держава після них. Частина цих відповідей уже є: постановою Кабміну № 768 запроваджено контракти на 10 і 14 місяців, а для людей із запасу з бойовим досвідом — від шести місяців, із гарантованою відстрочкою після служби (Міноборони). Закон про строки служби для всіх, за словами заступниці міністра оборони Любові Галан, підготовлено в кількох версіях (LB.ua). Що швидше він з’явиться, то чеснішою буде розмова з тими, хто за кордоном.

Третє — визнавати причини. Президент сам сказав, що люди їхали з різних причин. Хтось вивозив дітей, хтось доглядав батьків, хтось виїхав законно і залишився, коли правила змінилися. Розмова, яка починається з визнання цього, має шанс тривати. Розмова, яка починається з «ухилянта», закінчується на першому ж слові.

Четверте — пропонувати роль, а не лише обов’язок. Для фахівців 35–45 років, яких дослідження називає найперспективнішою групою, Україна сьогодні — це оборонна промисловість, відбудова, цифрові державні сервіси. Повернення має виглядати як вхід у спільну справу, де є місце для їхніх знань, а служба — як частина цієї справи з чіткими правилами, а не як пастка без виходу.

Держава вже сказала, що чекає. Тепер їй варто сказати, на яких умовах. Проєкт «Повернення» і надалі збиратиме відповіді на ці запитання — і передаватиме органам влади те, що говорять самі українці за кордоном.

Публікації зібрано автоматизованою системою моніторингу відкритих джерел; в окремих записах вона може помилятися. Дані опитування 2026 року попередні, поле ще триває.

Публікацію створено в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії», що реалізується ГО «Фонд сприяння демократії» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Фонд сприяння демократії» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.

Головне зображення згенеровано за допомогою ШІ.

Exit mobile version