Міграційна реальність, з якою зіткнулася Італія після початку повномасштабної війни в Україні, поступово сформувала окремий сегмент соціальної політики, пов’язаний не з класичною імміграцією, а з екстреним і тривалим прийомом людей, які потребують захисту. Житлове питання встало одним з ключових, оскільки поєднало в собі гуманітарні зобов’язання держави, можливості місцевих громад і реальні обмеження житлового фонду. Соціальне житло для українців в Італії вибудуване як багаторівнева модель, в якій немає одного універсального рішення, але існує чітка логіка дій і відповідальності, пише ІА “ФАКТ”.
Правова основа та загальний підхід до розміщення біженців
Соціальне житло для громадян України в Італії прив’язане до наявності статусу тимчасового захисту та факту відсутності власного або стабільного житла. Йдеться не про класичне муніципальне житло, яке в Італії розподіляється роками, а тимчасові форми розміщення, створені в межах системи прийому. Доступ до цих механізмів відбувається через офіційні інституції, а не через приватні домовленості, що дозволяє уникнути хаотичних рішень і зменшити ризики зловживань.
У різних містах початкова точка може виглядати по-різному, однак загальний принцип зберігається: людина звертається до місцевих органів влади або соціальних служб, після чого її включають у наявну систему розміщення залежно від потреб, складу сім’ї та доступних місць.
Державна система прийому: центри надзвичайного розміщення та інтеграційні програми
Основу офіційного прийому становлять центри надзвичайного розміщення, відомі як CAS, а також система прийому й інтеграції SAI. Формат CAS використовується в ситуаціях, коли житло необхідно надати швидко, без тривалої підготовки, що часто означає спільне проживання, обмежену приватність і короткострокову перспективу. Такі центри виконують функцію первинного притулку, який дозволяє стабілізувати ситуацію після приїзду.
Система SAI має інший характер, оскільки передбачає не лише житлове розміщення, а й супровід у ширшому сенсі. Люди, які потрапляють у цю програму, отримують допомогу з документами, орієнтацією в місцевих сервісах, доступом до медицини, освіти та інтеграційних послуг. Для українців ці два механізми залишаються основним офіційним шляхом у випадках, коли житлове питання не може бути вирішене самостійно.
Одночасно з державною системою в Італії працює модель accoglienza diffusa, яка передбачає розміщення людей у квартирах, приватних будинках або невеликих структурах. Цей підхід реалізується через співпрацю муніципалітетів, органів цивільного захисту та організацій третього сектору, які беруть на себе щоденне управління такими об’єктами.
Розсіяне розміщення часто виявляється більш придатним для сімей з дітьми, людей старшого віку або тих, кому важлива стабільніша побутова обстановка. У порівнянні з великими центрами прийому, цей формат створює умови, ближчі до звичайного життя, хоча й залишається частиною тимчасової системи підтримки.
Фінансова допомога на житло та її обмеження
Після 2022 року в Італії діяла програма грошової підтримки для осіб, які самостійно знайшли житло і не користувалися державними центрами. Цей механізм дозволяв компенсувати частину витрат на проживання, однак він мав чітко визначені строки подачі та обмежений характер.
Станом на 2026 рік таку допомогу не слід розглядати як автоматичну або універсальну виплату для нових заявників, оскільки її продовження або відновлення залежить від рішень конкретних регіонів і наявності фінансування. У кожному місті або провінції можуть діяти власні локальні програми, але вони потребують офіційного підтвердження через муніципальні структури.
Для людей, які приїжджають до Італії без попередньо організованого проживання, найкоротший і найнадійніший шлях полягає у зверненні до Comune, тобто муніципалітету, або до місцевих соціальних служб. Саме ці структури мають повноваження скеровувати до центрів CAS або SAI, а також залучати партнерські проєкти розміщення.
У ситуаціях, коли житло вже є, наприклад у родичів або знайомих, фокус зміщується з пошуку місця проживання на легалізацію перебування, реєстраційні процедури та перевірку можливих форм підтримки на місцевому рівні. Такий підхід дозволяє уникнути зайвого навантаження на систему прийому й водночас забезпечити правову визначеність.
Міські ініціативи та гуманітарні організації
У великих містах Італії часто діють власні координаційні механізми, які включають гарячі лінії, інформаційні хаби та консультаційні центри. Важливу роль відіграють і гуманітарні організації, зокрема Caritas та Croce Rossa Italiana, які допомагають з навігацією по сервісах і в окремих випадках пропонують тимчасові варіанти розміщення через свої мережі.
Принциповим моментом залишається те, що діяльність таких організацій узгоджується з державними структурами, а не замінює їх, що дозволяє зберігати контроль і прозорість процесів.
Типові хибні очікування та ризики
Однією з найпоширеніших помилок є уявлення про те, що соціальне житло означає автоматичне отримання окремої муніципальної квартири. Для прийому українців це поняття насамперед стосується тимчасового розміщення та базової підтримки, а не довгострокового житлового забезпечення.
Окремої уваги потребує питання безпеки, оскільки пропозиції гарантованого житла або виплат в обмін на гроші чи документи без участі офіційних інституцій становлять серйозний ризик. Орієнтація на державні та визнані гуманітарні структури залишається єдиним надійним способом уникнути шахрайства та правових проблем.
