Після кількох років дії європейської директиви про тимчасовий захист уряд Нідерландів наблизився до моменту, коли потрібно визначити подальші умови перебування українців, які отримали прихисток через повномасштабне вторгнення Російської Федерації. Поступове згортання надзвичайних механізмів, а також обмежені ресурси держави і муніципалітетів змушують владу країни розробляти нові інструменти, покликані забезпечити керованість системи та підготувати підґрунтя для можливого повернення людей додому після встановлення миру. Як пише ІА “ФАКТ”, обговорення цих змін відбувається на тлі обмеженості державних ресурсів, перевантаженості установ, відповідальних за розгляд питань притулку, а також зростання тиску на житлову інфраструктуру муніципалітетів.
Зміни, які готуються
Пропозиція, яку підготувало Міністерство у справах притулку та міграції під керівництвом міністра у відставці Ернста Кейзера, передбачає створення спеціального тимчасового статусу для громадян України, який має бути запроваджений у 2027 році. Про це повідомляє NOS.
Саме тоді закінчується дія директиви Європейського Союзу про тимчасовий захист, і Європейська Комісія вже офіційно повідомила про відсутність наміру продовжувати її строк. З огляду на те, що близько ста двадцяти тисяч українців проживають у Нідерландах, а надання їм можливості одночасно подавати заяви на отримання статусу біженця створило б надмірне навантаження на міграційну службу, уряд вважає доцільним розробити альтернативний механізм.
Запропонований статус має подвійне призначення: з одного боку, він запобігатиме масовому зверненню до Імміграційної та натуралізаційної служби, яка вже працює з великими затримками та не має ресурсів для різкого збільшення обсягу роботи; з іншого боку, він стане перехідним інструментом, який, за задумом авторів пропозиції, стимулюватиме повернення громадян України на батьківщину після завершення активної фази війни.
Умови перебування та перерозподіл фінансової відповідальності
Зміни стосуються також матеріального забезпечення. З огляду на те, що понад 60% українців, які перебувають у Нідерландах, працевлаштовані, уряд пропонує, щоб люди з власним доходом поступово брали на себе витрати, які раніше компенсувалися державою. Це стосується як оренди житла, так і внесків за медичне страхування. Такий підхід розглядають як спосіб зменшення навантаження на бюджет і водночас як механізм вирівнювання правил між українцями, котрі мають роботу, та іншими групами населення країни.
Водночас пропозиція визначає, що українці, які не мають оплачуваної роботи, зобов’язані будуть подавати заявку на отримання соціальної допомоги за загальною процедурою. Муніципалітети, котрі відповідають за житло та соціальні виплати, наполягають на тому, що без узгодженого плану подальших дій після 2027 року вони не зможуть забезпечити адміністративну стійкість та підтримку місцевих громад, оскільки чимало центрів розміщення вже працюють на межі можливостей.
Житлова інфраструктура та навантаження на регіональні служби
Починаючи з поточного року вартість проживання в муніципальному житлі перестала автоматично компенсуватися державою для українців, які мають джерело доходу. Розмір внеску, який зобов’язаний сплачувати кожен працевлаштований отримувач тимчасового захисту, визначається окремо в залежності від заробітку і може становити кілька сотень євро на місяць.
Зростання витрат на розміщення, поєднане з браком вільних приміщень, створює додатковий тиск на місцеву владу. Уряд визнає, що питання розподілу коштів на утримання українських громадян після 2027 року залишаються неврегульованими, і підкреслює необхідність подальших консультацій із муніципалітетами. Прагнення забезпечити чіткість правил пояснюється тим, що у багатьох регіонах вже виникають труднощі, пов’язані з переповненістю центрів розміщення.
Подальші кроки уряду та очікування від бюджетних переговорів
Обговорення питань фінансування, механізмів надання підтримки та правового оформлення нового статусу триватиме щонайменше до весни наступного року, коли уряд має визначити остаточні правила, що регулюватимуть перебування українських громадян після закінчення дії європейської директиви.
Очікується, що ухвалення цих рішень стане ключовим фактором для муніципалітетів, котрі повинні планувати свої бюджети, розраховувати навантаження на інфраструктуру та формувати довгострокові стратегії розміщення людей, що потребують тимчасового захисту. Пропозиція запровадити спеціальний тимчасовий статус розглядається як спосіб уникнути різкого збільшення кількості заяв до системи притулку і водночас як інструмент для м’якої підготовки до повернення українців на батьківщину після встановлення миру.
