Упродовж останніх років Україна стикається з новими викликами у сфері безпеки, серед яких проблема незаконної міграції займає особливе місце. Війна, нестабільність на кордонах, складні гуманітарні обставини, а також зростання потоків біженців і внутрішньо переміщених осіб формують нову реальність, у якій питання контролю за міграційними процесами перестає бути суто технічним. Воно перетворюється на компонент національної безпеки, що потребує чітких правових інструментів та узгоджених дій державних структур, повідомляє ІА “ФАКТ”.
Законодавчі зміни як відповідь на нові виклики
У Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт №14186 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення його окремих положень про кримінальні правопорушення у сфері охорони недоторканості державних кордонів». Цей документ пропонує запровадити нову статтю – 332³ «Організація незаконної міграції», яка визначатиме покарання для осіб, що беруть участь у будь-яких формах сприяння незаконному в’їзду, транзиту, перебуванню чи виїзду іноземців та осіб без громадянства з території України.
На відміну від чинних норм, нова стаття системно описує весь спектр дій, пов’язаних з незаконною міграцією. Йдеться не лише про безпосереднє переправлення людей через кордон, а й про приховану допомогу — надання транспортних засобів, підроблених документів, фінансової чи матеріальної підтримки, а також усунення перешкод, що могли б завадити незаконному переміщенню. Таке розширене трактування дозволяє уникнути ситуацій, коли організатори залишаються безкарними через нечіткість формулювань.
Обтяжувальні обставини та система покарань
У законопроєкті докладно визначені обставини, що впливають на ступінь відповідальності правопорушника. Зокрема, йдеться про випадки, коли злочин вчинено з корисливих мотивів, повторно, групою осіб або із використанням службового становища. Особливо небезпечними вважаються ситуації, коли дії організаторів створюють загрозу життю чи здоров’ю людини, супроводжуються приниженням її гідності або жорстоким поводженням.
Передбачені санкції охоплюють широкий діапазон — від обмеження волі до позбавлення волі на значні строки, з можливістю конфіскації майна чи заборони обіймати певні посади. Така модель спрямована не лише на покарання, а й на запобігання подальшим злочинам, створюючи для потенційних правопорушників реальну загрозу невідворотності відповідальності.
Вплив на українських біженців і шукачів притулку
Окремої уваги в контексті цих змін потребують українські громадяни, які через війну змушені були залишити свої домівки або перетинати кордони в пошуках безпеки. Для більшості з них міграція стала вимушеним кроком, продиктованим обставинами, а не прагненням обійти закон. Саме тому важливо розмежовувати злочинну організацію незаконної міграції та дії осіб, які намагаються врятуватися від війни чи переслідувань.
Новий законопроєкт не спрямований проти пересічних громадян або біженців. Його мета — зупинити діяльність тих, хто намагається нажитися на чужій біді, перетворюючи міграцію на вигідний тіньовий бізнес. У цьому сенсі він водночас підсилює захист самих біженців, адже обмежує можливості для зловживань з боку шахраїв і нелегальних посередників, які пропонують небезпечні маршрути або фальшиві документи. Законодавці роблять акцент на організаторах — тих, хто створює або підтримує нелегальні канали перевезення, підробляє документи, забезпечує приховування осіб чи отримує за це гроші.
Українські біженці, які перетинали кордон у перші місяці війни, діяли в умовах форс-мажору, коли держава сама спрощувала правила виїзду, а сусідні країни відкривали свої пункти прийому. Ті дії не мають ознак злочину, оскільки не містили умислу на порушення закону. Нові норми не спрямовані на переслідування людей, які рятуються від війни або шукають тимчасовий притулок у межах міжнародного гуманітарного права.
Водночас є інший аспект, який безпосередньо стосується безпеки українських біженців. У хаотичних умовах війни з’явилася значна кількість шахрайських схем, коли приватні особи чи організації пропонували допомогу у «швидкому виїзді», оформленні документів або пошуку роботи за кордоном, використовуючи довіру та вразливість людей. Частина таких схем перетворювалася на торгівлю людьми, трудову експлуатацію або фінансове ошуканство.
Запровадження кримінальної відповідальності за організацію незаконної міграції дозволить карати саме цих посередників — тих, хто заробляє на людській біді, прикриваючись гуманітарними гаслами. Це означає, що законопроєкт, попри свою суворість, у реальності має потенціал підвищити рівень захисту українських громадян, які змушені були виїхати за межі країни або перебувають у процесі повернення.
Крім того, документ містить положення, узгоджені з міжнародними актами, які гарантують дотримання прав людини. Україна, як учасниця Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності, зобов’язана забезпечити, щоб покарання за незаконну міграцію не поширювалося на осіб, що самі є її жертвами. Таким чином, нова стаття створює правові запобіжники, які мають не допустити переслідування біженців, натомість спрямовуючи зусилля держави на боротьбу з тими, хто організовує або контролює нелегальні потоки.
Отже, вплив законопроєкту на українських біженців може бути скоріше захисним, ніж обмежувальним. Його застосування стане інструментом протидії експлуатації, а не покаранням для людей, що опинилися у складних життєвих обставинах. Важливо лише, щоб під час практичного впровадження закону правоохоронні органи дотримувалися принципів пропорційності, гуманності та розуміння контексту, у якому опинилися мільйони вимушено переміщених осіб.
Узгодження з міжнародними стандартами
Україна, як держава, що прагне інтегруватися до європейського правового простору, зобов’язана дотримуватися міжнародних норм у сфері боротьби з незаконною міграцією. Запропонована стаття 332³ відповідає вимогам Протоколу проти незаконного ввезення мігрантів по суші, морю і повітрю, який доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності, відому як Палермська конвенція.
Цей документ зобов’язує держави криміналізувати будь-які форми організації незаконного переміщення осіб через кордони, особливо якщо такі дії здійснюються з метою отримання фінансової вигоди. Законопроєкт, який розглядає український парламент, фактично гармонізує національне законодавство із цими міжнародними зобов’язаннями, забезпечуючи узгодженість норм і прозорість правозастосування.
Прийняття законопроєкту №14186 стане важливим кроком у напрямку вдосконалення кримінального законодавства та посилення державного контролю за міграційними процесами. Його реалізація створить більш чітку правову основу для притягнення до відповідальності організаторів незаконних схем, водночас зберігаючи гуманістичний баланс щодо людей, які опинилися у складних життєвих обставинах.