Війна змусила мільйони українців залишити свої домівки та шукати прихистку за кордоном. Серед них — літні люди, для яких переїзд в іншу країну став не просто випробуванням, а справжнім викликом. Адже, окрім життєвих труднощів, більшість пенсіонерів стикаються з суворими реаліями європейської бюрократії. Однією з найбільших проблем для літніх біженців стала спроба отримати належну їм українську пенсію. Те, що мало б бути простою процедурою, перетворюється на виснажливу боротьбу з паперами, чергами й витратами, які часто перевищують сам розмір пенсії.
Історія 72-річної мешканки Запоріжжя яскраво ілюструє бюрократизм, через який проходять тисячі українських пенсіонерів за кордоном. У березні цього року жінка разом з донькою переїхала до Німеччини, рятуючись від війни. Спочатку пенсію продовжували нараховувати на банківську картку в Україні. Однак, як розповідає експерт з пенсійних питань Сергій Коробкін, “протягом року гроші залишалися на рахунку, родина не могла ними скористатися за кордоном”. Згодом, оскільки не було руху коштів, виплати зупинили — так передбачає українське законодавство у випадку довготривалої відсутності людини, розповідає ФАКТ.
Зупинка пенсії стала для родини повною несподіванкою — ані сама пенсіонерка, ані її донька не знали, що через рік без активності виплату просто припиняють. Коли ж почали відновлювати пенсію, зіткнулися з таким масштабом бюрократії, що шлях до своїх 115 євро на місяць став майже нездоланним.
Першою перепоною стала необхідність потрапити до консульства України в Німеччині. Запис можливий лише онлайн, а для більшості літніх людей це вже проблема. Аби подати заяву до Пенсійного фонду, потрібно зібрати цілий пакет документів: довідку про тимчасовий захист, документ про реєстрацію місця проживання в Берліні, копію українського паспорта, заяву і — що викликає особливе обурення — довідку про те, що людина жива.
Окрема стаття витрат — засвідчення та переклади документів. Як розповідає Наталія, офіційне засвідчення одного документа коштує 9 євро, переклад — 40 євро. Загалом родина витратила щонайменше 189 євро на оформлення документів, аби повернути виплату розміром у 115 євро.
Однак навіть після цього бюрократичний квест не завершився. Зібравши всі папери і надіславши їх в Україну, жінка отримала відмову у відновленні пенсії. Причина — формулювання у довідці про тимчасовий захист. У німецькому документі не було прямої згадки “тимчасовий захист”, лише посилання на “параграф 24” німецького законодавства, який цей статус підтверджує. Але в Пенсійному фонді цього не прийняли.
“Українська та німецька бюрократія об’єдналися, і подолати її літнім людям майже неможливо”, — наголошує Сергій Коробкін.
Консульство України заявило, що ця проблема — не в їхній компетенції, і порадило звертатися до німецьких органів влади. У відповідь — тиша, жодної реакції чи допомоги.
Ситуація викликає цілком справедливі запитання. Навіщо вимагати довідку про життя людини, яка й без того проходить складну процедуру підтвердження свого статусу та надає документи? Чому не можна використати систему “Дія”, де особистість верифікована й зафіксована цифрово? Чому електронні сервіси Пенсійного фонду не дають змоги людям дистанційно поновити пенсію без зайвих поїздок і витрат?
На жаль, відповідей на ці запитання наразі немає. Історія запорізької пенсіонерки — лише одна з тисяч. Кожна така історія — це особиста трагедія та приниження людей, які все життя чесно працювали, сплачували внески й зараз просто хочуть отримати належне їм за законом.
Поки українські та європейські чиновники перекладають відповідальність одне на одного, літні люди змушені витрачати останні гроші не на ліки чи продукти, а на переклади та нотаріальні засвідчення. Все це — заради мізерної виплати, яка в підсумку часто залишається недосяжною.
Отже, система, яка мала б захищати людей, перетворилася для них на пастку. І поки вона не зміниться — бюрократичне знущання з українських пенсіонерів за кордоном триватиме.
