Міграційна політика європейських держав традиційно залишається сферою, в якій перетинаються гуманітарні зобов’язання, внутрішньополітичні дискусії та реальні життєві рішення сотень тисяч людей, змушених залишати свої домівки через війни, репресії або економічну нестабільність. Особливу увагу привертають не лише нові хвилі прибуття біженців до Європейського Союзу, а й зворотні процеси, пов’язані з добровільним поверненням осіб, які раніше отримали тимчасовий захист або статус шукачів притулку. Саме такий процес став помітнішим у Німеччині протягом 2025 року, що підтверджують офіційні дані та оцінки німецьких інституцій.
Зростання кількості повернень біженців
Упродовж 2025 року кількість біженців, які скористалися можливістю добровільно залишити територію Німеччини та повернутися до країн походження або виїхати до третіх держав, помітно зросла порівняно з попередніми роками. За інформацією Deutsche Welle, загалом 16 576 осіб отримали таку допомогу через Федеральне відомство з питань міграції та біженців, яке координує відповідні програми на федеральному рівні.
Цей показник суттєво перевищує дані за 2024 та 2023 роки, коли фінансовою підтримкою для добровільного виїзду скористалися відповідно 10,4 тисячі та 10,8 тисячі осіб.
Такий приріст не є випадковим або суто статистичним коливанням, адже він відображає поєднання кількох чинників, серед яких важливу роль відіграють як зміни в умовах фінансування програм повернення, так і ситуація в окремих країнах, звідки походить значна частина біженців.
Механізм підтримки з боку німецької держави
Одним з ключових елементів, що робить добровільне повернення реалістичним варіантом для багатьох людей, є фінансова та організаційна допомога, яку надає уряд Німеччини. У межах чинної програми держава бере на себе витрати, пов’язані з перельотом, а також виплачує так званий стартовий пакет, розмір якого становить 1000 євро на дорослого та 500 євро на дитину.
Ці кошти призначені для того, щоб полегшити перші кроки після повернення та дати можливість вирішити базові побутові питання у країні призначення.
Фінансування таких програм здійснюється через Федеральне відомство з питань міграції та біженців, яке не лише опрацьовує заявки, а й координує співпрацю з іншими державними структурами та міжнародними партнерами. Важливо зазначити, що йдеться саме про добровільний виїзд, тобто рішення ухвалюється самими біженцями без примусу з боку німецької влади.
Географія повернень: Сирія та Туреччина
Статистика BAMF свідчить про те, що найбільша кількість осіб, які вирішили скористатися програмою добровільного повернення, виїжджала до Сирії та Туреччини. Такий розподіл пояснюється тим, що вихідці з цих країн становлять значну частину біженців, які перебувають у Німеччині протягом останнього десятиліття. Для багатьох із них рішення про повернення пов’язане з сімейними обставинами, змінами безпекової ситуації або прагненням відновити зв’язок із рідним середовищем, навіть за умов складної внутрішньої ситуації в країнах походження.
Окрему увагу привертає відновлення фінансування добровільного виїзду до Сирії, яке було запроваджене з 1 січня минулого року. Раніше ця програма була призупинена через громадянську війну та високі ризики для цивільного населення, однак згодом німецька сторона вирішила знову надати таку можливість для тих, хто свідомо обирає повернення.
Згідно з оприлюдненими даними, до кінця грудня минулого року 5976 осіб подали заявки на добровільний виїзд до Сирії, при цьому 3678 сирійців уже фактично залишили територію Німеччини в межах відповідної програми. Ці цифри демонструють, що попит на механізм підтриманого повернення є стабільним, а сам процес має чітко налагоджену адміністративну складову, яка дозволяє реалізувати рішення заявників у практичній площині.
Ситуація з українськими біженцями
У 2025 році в Німеччині було зафіксовано помітне зростання кількості українців, які ухвалили рішення про добровільне повернення до України, що стало одним із показових елементів загальної міграційної динаміки напередодні 2026 року. Йдеться не про масовий відтік, а про поступове посилення зворотного руху, який формується під впливом соціальних, економічних і сімейних чинників, а також змін у підходах німецької держави до підтримки осіб із тимчасовим захистом.
За офіційними даними, упродовж 2025 року територію Німеччини залишили понад 16 тисяч біженців, які скористалися програмами добровільного повернення REAG/GARP, що передбачають організаційну та фінансову допомогу з боку держави. Цей показник істотно перевищує дані попередніх років, адже, для порівняння, у 2023 році кількість осіб, які виїхали за аналогічними програмами, була меншою ніж шість тисяч. Така різниця свідчить не лише про зміну індивідуальних рішень, а й про формування стійкішої тенденції, яка не може бути пояснена одним окремим чинником.
Водночас, попри зростання кількості повернень, загальна чисельність українців у Німеччині залишається дуже високою і, за оцінками, коливається в межах від 1,2 до 1,3 мільйона осіб. Ця обставина пояснюється тим, що процес виїзду частини людей поєднується з постійним прибуттям нових біженців, кількість яких у середньому становить кілька тисяч осіб щомісяця.
Причини, які спонукають українців залишати Німеччину та повертатися додому, мають комплексний характер і часто поєднують прагматичні міркування з особистими обставинами. Одним з важливих чинників стали поступові зміни в системі соціальних виплат, зокрема в умовах отримання Bürgergeld, коли держава дедалі активніше стимулює працевлаштування та посилює вимоги до отримувачів допомоги. Для частини людей це означає необхідність швидшої інтеграції в німецький ринок праці або переосмислення доцільності подальшого перебування за кордоном.
Разом з цим продовжують діяти програми фінансової підтримки добровільного повернення, в межах яких біженці можуть отримати до 1000 євро на дорослу людину, а також компенсацію витрат на проїзд. Хоча ці суми не вирішують усіх проблем, вони часто стають важливим ресурсом для старту після повернення, особливо для тих, хто планує відновлювати життя в Україні без тривалого перехідного періоду.
Вагому роль у прийнятті рішення про повернення відіграють і сімейні обставини, адже значна частина українців виїжджає з Німеччини з метою возз’єднання з близькими або через внутрішню потребу жити у власному соціальному й культурному середовищі, навіть з урахуванням наявних безпекових ризиків. Для багатьох людей цей вибір не є запереченням складності ситуації в Україні, а радше свідомим балансуванням між ризиками та відчуттям особистої відповідальності за своє майбутнє.
Показовим є й те, що у 2025 році найбільша частка українців, які повернулися з-за кордону, оселилася в західних і центральних областях України, де безпекова ситуація сприймається як відносно стабільніша, а можливості для адаптації та відновлення повсякденного життя залишаються доступнішими. Цей географічний розподіл додатково підкреслює, що добровільне повернення є не спонтанним кроком, а продуманим рішенням, яке формується на перетині особистих обставин і зовнішніх умов.
Політика Німеччини щодо біженців
Питання добровільного повернення біженців розглядається в Німеччині не ізольовано, а як частина ширшої міграційної та безпекової політики. Вона включає як внутрішні соціальні програми, так і активну зовнішньополітичну позицію держави. Разом з цим у німецькому публічному просторі тривають дискусії щодо міжнародної відповідальності, зокрема у контексті війни в Україні та підтримки країн, які безпосередньо потерпають від збройних конфліктів.
Раніше німецькі посадовці неодноразово наголошували на тому, що стабільність у Європі значною мірою залежить від здатності реагувати на безпекові виклики за межами ЄС, а міграційні процеси є лише одним із проявів цих викликів. У цьому сенсі програми добровільного повернення постають як інструмент, що поєднує гуманітарний підхід із прагматичним управлінням міграційними потоками, не порушуючи при цьому принципу добровільності та поваги до особистого вибору кожної людини.
