Понад мільйон молодих українців віком від 18 до 34 років перебувають під тимчасовим захистом у країнах Європейського Союзу. Для багатьох із них вимушений виїзд через війну поступово перетворився на новий етап життя, пов’язаний з навчанням, роботою та соціальними зв’язками за кордоном. Чи зможе Україна створити умови, за яких повернення стане для них реальним і обґрунтованим вибором?
52 тисячі відвідувачів і питання, яке залишається відкритим
6 жовтня 2026 року Міністерство соціальної політики повідомило, що цифрову платформу «Додому» відвідали 52 тисячі користувачів із майже 100 країн світу. Найбільше відвідувань надійшло з Німеччини, Польщі, Чехії, Іспанії та України. Платформа запрацювала в тестовому режимі в червні 2026 року й покликана допомагати українцям за кордоном отримувати перевірену інформацію про можливості в Україні та планувати повернення.
Цей показник свідчить про інтерес до інформації щодо повернення та реінтеграції. Водночас кількість відвідувачів не означає, що стільки людей уже вирішили повернутися. Для одних платформа може бути способом оцінити перспективи, для інших – зібрати інформацію на майбутнє, не маючи конкретних планів.
Саме в цьому полягає головне питання: що потрібно молодим українцям, аби можливість повернення перетворилася на реальний життєвий план?
Скільки молодих українців залишаються за кордоном
Масштаб вимушеної міграції продовжує мати значні демографічні наслідки для України.
За даними Національного інституту стратегічних досліджень, які ґрунтуються на статистиці Євростату, наприкінці січня 2026 року тимчасовим захистом у країнах ЄС користувалися близько 4,46 мільйона громадян України. Серед них приблизно 1,35 мільйона становили діти до 18 років, а близько 1,24 мільйона – молоді люди віком від 18 до 34 років. Найбільше українців цих вікових категорій перебувало в Польщі, Німеччині та Чехії.
Ці цифри показують, що йдеться не лише про тимчасову зміну місця проживання. Значна кількість молодих українців навчається в іноземних закладах освіти, здобуває професійний досвід, опановує мови та формує соціальні зв’язки в країнах перебування.
Чим довше триває життя за кордоном, тим більше рішень людина ухвалює з огляду на нові обставини. Навчання може перерости в роботу, тимчасове житло – у довгострокову оренду, а нові знайомства – у близьке коло друзів. Це не обов’язково означає втрату зв’язку з Україною, але повернення стає складнішим, адже передбачає відмову від частини вже сформованого життя.
Чому молодь не поспішає повертатися
Причини залишатися за кордоном не можна зводити до однієї мотивації. Для когось визначальним залишається питання безпеки, для когось – освіта, професійний розвиток або можливість забезпечити стабільніше майбутнє для родини.
У дослідженні Національного інституту стратегічних досліджень серед вагомих чинників, що перешкоджають поверненню українських воєнних мігрантів, названо безпекові ризики, невизначеність щодо майбутнього, проблеми працевлаштування та адаптацію до життя за кордоном. Для частини сімей додатковою перешкодою є втрачене або пошкоджене житло, а також небезпека в регіонах, звідки вони виїхали.
Для молодих людей особливо важливими можуть бути перспективи професійного розвитку. Якщо людина здобуває освіту за кордоном, вона оцінює не тільки емоційний зв’язок із Батьківщиною, а й те, де зможе реалізувати свої знання, знайти роботу за фахом і забезпечити себе фінансово.
Водночас залишатися за кордоном не завжди означає почуватися там повністю інтегрованим. Мовні бар’єри, самотність, труднощі з пошуком роботи та віддаленість від рідних можуть ускладнювати адаптацію. Тому досвід української молоді за кордоном неоднорідний: одні поступово будують стабільне життя, інші продовжують шукати місце, де почуватимуться вдома.
Освіта за кордоном: міст до можливостей чи перешкода для повернення?
Навчання за кордоном відкриває перед українською молоддю нові можливості. Це доступ до освітніх програм, міжнародних академічних мереж, практичного досвіду та професійних контактів. Такі можливості можуть бути корисними і для самої України, якщо молоді люди зможуть застосувати здобуті знання після повернення або співпрацювати з українськими установами й компаніями дистанційно.
Проте тривале навчання за кордоном може посилювати інтеграцію в інше суспільство. Після завершення університету випускник може отримати пропозицію роботи, знайти можливість продовжити навчання або створити сім’ю. У такій ситуації рішення повернутися залежатиме не лише від патріотичних почуттів, а й від реальних перспектив в Україні.
Тому важливо не розглядати освіту за кордоном виключно як загрозу для майбутнього держави. Важливіше створювати умови, за яких професійні компетенції, міжнародний досвід і нові зв’язки молодих українців можуть стати ресурсом для відбудови країни.
Для цього потрібні зрозумілі умови вступу до українських закладів освіти, можливості визнання здобутих за кордоном кваліфікацій, програми професійного розвитку та доступна інформація про працевлаштування.
Що може зробити повернення реалістичним
Повернення не можна забезпечити лише інформаційними кампаніями чи закликами до молоді приїхати додому. Рішення про переїзд залежить від того, чи бачить людина можливість побудувати в Україні стабільне майбутнє.
Передусім ідеться про безпеку. Для багатьох родин повернення безпосередньо пов’язане з оцінкою ризиків у конкретному регіоні, можливістю отримати медичну допомогу та доступом дітей до освіти.
Другий важливий чинник – робота й економічна самостійність. Молоді люди мають розуміти, які вакансії доступні, які зарплати пропонує ринок, як започаткувати власну справу та де можна отримати підтримку для професійного розвитку.
Третій чинник – житло та інфраструктура. Для тих, чиї домівки зруйновані або залишилися на тимчасово окупованих територіях, повернення потребує значно більшого, ніж придбання квитка. Необхідні реалістичні варіанти проживання, доступ до соціальних послуг і можливість відновити повсякденне життя.
Нарешті, важливо зберігати зв’язок із молодими українцями ще до їхнього повернення. Українські громади за кордоном, освітні ініціативи, професійні мережі та культурні проєкти можуть допомагати підтримувати цей зв’язок і створювати можливості для майбутньої співпраці.
«Додому»: інформація як перший крок
Цифрова платформа «Додому» покликана зменшити невизначеність для українців, які розглядають можливість повернення. Вона об’єднує інформацію про державні сервіси, соціальну підтримку, можливості в громадах і контакти організацій, що допомагають українцям залишатися на зв’язку з Батьківщиною.
За інформацією Міністерства соціальної політики, на платформі вже представлено майже 150 українських громад, готових надавати інформацію про місцеві послуги, інфраструктуру та можливості для реінтеграції. Сервіс створюється за підтримки міжнародних партнерів у межах проєкту YOUA.
Такий інструмент може бути особливо корисним для тих, хто не знає, з чого почати підготовку до повернення. Водночас його ефективність залежатиме від актуальності інформації, доступності послуг, практичної підтримки та здатності відповідати на індивідуальні потреби людей.
Інформація допомагає ухвалювати рішення, але не може замінити безпеку, роботу, житло чи впевненість у завтрашньому дні. Тому розвиток подібних сервісів має супроводжуватися конкретними змінами, які зроблять повернення доступнішим.
Повернення має бути можливістю, а не вимогою
Молоді українці за кордоном не становлять однорідної групи. Хтось мріє повернутися відразу після завершення війни, хтось планує спочатку закінчити навчання, а хтось поки не бачить для себе такої можливості. Ці рішення можуть змінюватися разом із безпековою ситуацією, професійними перспективами та сімейними обставинами.
Для України важливо не втратити зв’язок із цією частиною суспільства. Молоді люди, які здобувають освіту, працюють і набувають міжнародного досвіду, можуть зробити вагомий внесок у розвиток країни. Але для цього потрібні не лише емоційні заклики, а й умови, що дозволяють реалізувати цей потенціал.
Головне завдання полягає не в тому, щоб переконати кожного українця за кордоном негайно повернутися. Воно полягає в тому, щоб Україна залишалася місцем, де молоді люди бачать для себе майбутнє, професійні перспективи та можливість жити в безпеці.
Повернення починається задовго до перетину кордону. Воно починається тоді, коли людина знову може уявити своє життя в Україні й бачить реальні підстави зробити цей вибір.
